Архів Публікацій

Прапор – золотим догори, державну владу – з голови на ноги! – ч.1

Валерій Дротенко

Кравчук у проекті “Суд времени” Курґіняна. Ми ще згадаємо цей проект.

Не одну людину здивував різкий розворот першого Президента Леоніда Кравчука, котрий «з розумінням» позиції Януковича прокоментував учорашню (писалося 12.12.2013р.) спробу силової зачистки #євромайдан –у.

Однак, нічого дивно в тому немає – головною рисою Леоніда Даниловича завжди було і є уміння «тримати носа за вітром» і надзвичайно гнучка позиція. Тому що це – інстинкт самозбереження, з роду-віку притаманний Л.Кравчукові; він у нього сильніший за відповідальність перед іншими, за країну, за людство, врешті-решт. І саме інстинктами він керується, хоча від керівника держави (особливо такої значної, як Україна) вимагається якраз протилежне – керуватися розумом, пригнічувати інстинкти, котрі живуть у кожному з нас, але більшість з яких були корисними у до-цивілізаційний період існування людства як біологічного виду, але не зараз.

До Кравчука ми ще повернемося, а зараз – розглянемо детальніше про інстинкти та мислення. Сучасний соціум не здатен розвиватися й робити поступ уперед без ефективного пригнічення тваринних інстинктів – укради, вбий, зґвалтуй, вчини перелюб (проміскуїтет), думай лише за себе (егоїзм). Необузданість інстинкту «укради» призводить до краху інституту приватної власності та рейдерства, інстинкту «вбий» – до відсутності безпеки в суспільстві, «зґвалтуй», «вчини перелюб» – до порушення механізму генетичного добору та руйнуванню традиційного інституту сім’ї, егоїзм – до нездатності соціуму організовуватися, у великі армії та корпорації, розпорошеність зусиль та поразки у війні з більш організованим ворогом. Найбільш успішні соціуми (і відповідні держави) стали успішними завдяки наявності в них відповідних механізмів пригнічення цього тваринного начала – Японія, Швеція, Швейцарія, тощо.

За наукою, люди, котрі керуються більше інстинктами та емоціями, називаються високопримативними, а ті, що керуються розумом, уміло пригнічуючи «погані» інстинкти – низькопримативними (від слова «примат», оскільки, людина тим цивілізованіша, що вона далі відійшла від біологічних предків – приматів, тобто, мавп). У процесі розвитку цивілізації, найуспішнішими ставали саме ті племена, об’єднання та, згодом – нації, котрі вдало створювали умови для генетичного добору саме на користь зростання частки низькопримативного населення. Однак, поруч із низькопримативними, продовжували й досі продовжують існувати високопримативні.

Чимало з наших керманичів/політиків, попри уміле удавання з себе розумних та начитаних, насправді варто класифікувати як високопримативних – через їхній егоїзм, половинчасті, нерішучі рішення (що є свідчення недостатньої здатності мозку на довго- та середньо-тривале, стратегічне планування та передбачення). При цьому, у більшості своїй, населення наше є доволі низько-примативним – його велелюдність та обширність територіального ареалу розселення, заможність та працьовитість (ще з часів Київської Русі) свідчать саме про це. А рівень самоорганізації на Євро-майдані, самопожертва, з якою одні до останнього стоять і мерзнуть, а інші готові віддати останню копійку й зняти з себе останню сорочку, щоб підтримати перших – це підтверджує, як і усвідомлення того, що насильство й провокації – неприпустимі, радикалізм – все зіпсує, а егоїзм та страх репресій – убивчий для спільного майбутнього нашого соціуму. Ми – високоцивілізований народ.

У той же час, нинішній «гарант демонструє екстремальну високопримативність – готовність красти, убивати, зухвалий егоїзм. Трохи нижче рангом від нього розташовуються опозиційні керманичі:

  • Один, заради просто «потягти час» закликає розширювати периметр Майдану, тим самим розпорошуючи сили – брак стратегічного планування, егоїзм;
  • Інший, котрий за певними даними, злякався, користуючись підтримкою народу на недільному Віче, оголосити про перехід влади у руки народу (хоча на те було повно юридичних та ситуаційних підстав) – нездатність брати відповідальність на себе, егоїзм;
  • Інший, радикальні заклики котрого на фоні рейдерства ключових осіб його ж політ сили, теж не здатен до стратегічного мислення – надмірна емоційність/інстинктивність, натякає на брак розумових здібностей необхідного рівня;
  • Ще один, котрий всерйоз розраховує свої спортивні досягнення перенести у політику, котра потребує неабияких розумових здібностей та знань – егоїзм, нездатність увімкнути мізки;
  • І всі вони разом, тягнуть час, абсолютно не піклуючись про здоров’я та безпеку тих, хто самовіддано стоїть на Майдані, мерзнучи, захворіваючи, зневіряючись – все це безвідповідальність, а також егоїзм (= брак альтруїзму).

У той же час, ми бачимо, скільки організаційних талантів має наша нація – я маю на увазі тих людей, що організували постачання, розміщення, тощо. Я більш, ніж певен, що будь-хто з цих невідомих, безіменних менеджерів середньої ланки був би кращим керманичем, ніж будь-хто з опозиційного «тріумвірату». Але чомусь до влади прориваються «торговці мордою». Їх же хтось обирає. Причому, вибір цей стається таким чином: є емоційно виразний (себто, «чоткий», зрозумілий для «простого народу» – себто, високопримативний) кандидат; він подобається жінкам (підсвідомо) і високопримативному охлосу (тому що вони окрім як інстинктивних критеріїв для оцінки не мають). При цьому, іноді на вибір є також і низькопримативні кандидадти, але оцінити їхні переваги здатні лише низькопримативні. Що ж роблять останні? Вони «розкусили» високопримативних кандидатів, але рідко голосують за низькопримативні альтернативи (керуючись міркуванням, що вони «безперспективні», «народ їх не пойме»), відтак обираючи ніби-то «найменше зло» (котре є високопримативним; яскравим прикладом подібної ситуації є президентські вибори 2010р., де вибір, по суті, був між двома високопримативними кандидатами.

Що за умов такої «демократії» (для котрої придумано більш пасуючий термін «плінтизмократія») роблять низькопримативні кандидати? Вірно – вони починають удавати з себе високопримативних. Класичний приклад із вітчизняної історії – Арсеній Яценюк, котрому недолугі політтехнологи Пінчука, що взяв над ним «фінансове шефство», порадили взяти на озброєння імідж «сильного політика». Це закінчилося крахом: з ліги перспективних «низькопримативних» кандидат Яценюк «вибув», а до ліги успішних високопримативних «не прибув», бо предковічну інстинктивну прошивку не обдуриш – ну не зчитується він високопримативними як високоранговий. А політтехнологам (і, особливо, споживачам їхніх послуг) я б порадив вивчити бодай ази етології. І взагалі багато чого вивчити.

Висновком же має бути констатація факту, що сучасна політична системи (причому, не лише в Україні, а й більшості т.зв. високорозвинених країн) вже давно не сприяє соціальній селекції на користь низькопримативного населення, наслідком чого є уповільнення науково-технічного прогресу, крах фундаментальних соціальних інституцій, зокрема, традиційної сім’ї, що вже фактично призвів до демографічної кризи і поступового залюднення розвинених країн західної (християнської) цивілізації все більшою кількістю порівняно більш високопримативного (і менш цивілізованого) населення. Ми на власні очі маємо можливість спостерігати, як нависає загроза втрати здобутків попередніх століть розвитку і наполегливої праці. І, водночас, настільки стрімко віддаляється від християнського світу Японія, чиє випередження Європи (за декотрими оцінками та спостереженнями) вже становить у багатьох галузях 10 і більше років – вочевидь, не в останню чергу, завдяки замкнутості та традиційності того суспільства, що дозволяє зберігати там сприятливі умови для примноження низькопримативного населення.

На цьому дозволю собі обірвати цей виклад – обіцяю його продовжити в деталях і розглянути прояви згадуваних тут закономірностей у інших аспектах суспільного та сімейного життя. Для цілей же основної статті того, що тут є, достатньо – нашою країною керують далеко не найкращі для того кандидатури.

Ця стаття є першою з тематичної пари статей. Частину другу читайте тут.

Джерело

Leave a Reply

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>